Збірна України у півфіналі Чемпіонату світу-2024: диво чи випадковість?

Неділя стала знаковою подією в спортивному світі, коли збірна України з футзалу здійснила вражаючий вихід до півфіналу чемпіонату світу в Узбекистані. Під керівництвом тренера Олександра Косенка, команда впевнено перемогла збірну Венесуели з рахунком 9:4, закріпивши своє місце серед кращих претендентів на медалі. В умовах складностей, з якими стикається український спорт, вболівальники не можуть похвалитися численними успіхами на міжнародній арені, особливо в командних дисциплінах. Тому досягнення футзалістів, які потрапили до четвірки найсильніших команд світу, викликало справжній захват та оптимізм.

Дійсно, є привід для радості, особливо на тлі нещодавнього невдалого виступу національної збірної з футболу на Євро-2024, де команда Сергія Реброва не змогла подолати груповий етап. Найвищим досягненням української футбольної збірної на світових чемпіонатах залишається чвертьфінал 2006 року. Натомість футзальна команда повторила свій найкращий результат, досягнутий у 1996 році, коли під керівництвом Геннадія Лисенчука вона також дійшла до півфіналу чемпіонату світу та зайняла четверте місце. Отже, Олександр Косенко та його підопічні мають можливість перевершити це досягнення з минулого століття.

Існує одна мудрість у футболі: гра може бути забута, але результати залишають слід в історії. Так станеться і з півфіналом ЧС-2024, навіть якщо для збірної України це залишиться межою. Гравці вже практично забезпечили собі звання заслужених майстрів спорту, а їх численний тренерський склад — статус визнаних тренерів України. З приходом Андрія Шевченка на пост президента УАФ, футбольна асоціація знову звернула увагу на футзал, тож гравці збірної можуть розраховувати на непогані премії, хоча й значно менші, ніж у футболістів за вихід на Євро-2024.

Проте існує бажання відступити від традиційних футбольних уявлень і об'єктивно оцінити виступ футзальної збірної, не лише в контексті змагань в Узбекистані, адже ми спостерігаємо певні тенденції. Чи можливо опинитися серед чотирьох найкращих команд Європи, якщо на континентальній першості виграти лише дві з шести матчів, а решту чотири програти? Відповідь - так, і саме з цим, здавалося б, неймовірним викликом, блискуче впоралася збірна України з футзалу на Євро-2022.

На груповому етапі команда Олександра Косенка програла Нідерландам та Португалії, але розгромно перемогла Сербію і кваліфікувалася до чвертьфіналу. Цього могло б не бути, якби в грі Нідерландів та Сербії гравець Нідерландів на передостанній хвилині забив пенальті, тоді б до чвертьфіналу вийшла саме ця збірна. Далі в України була перемога у чвертьфіналі над Казахстаном, і поразки в півфіналі від Росії та в грі за 3 місце від Іспанії. Тобто, для видатного результату нашим футзалістам знадобилася всього одна видатна гра - з Казахстаном, який у світовому та європейському рейтингу стоїть вище за українців.

Минуло два роки, і ось результат — півфінал чемпіонату світу. Парадокс полягає в тому, що для досягнення цього результату збірній України не знадобилася жодна видатна гра! Давайте згадаємо шлях української команди, акцентуючи увагу на рейтингах її суперників. Неприємна поразка від Аргентини, яка займає п'яте місце у світовому рейтингу, а далі — перемоги над Анголою (47), Афганістаном (30), Нідерландами (36) та Венесуелою (21). Отже, підсумуємо: Україна (12) без шансів програла команді, яка вищою в рейтингу, але здобула перемоги над командами, яких мусила обов'язково вигравати. Поразка від яких стала б справжнім ганьбою.

В команді Олександра Косенка немає підстав для критики. По-перше, на десятому році його керівництва збірною, команда нарешті повністю перейшла на українську мову у спілкуванні. По-друге, на світовому чемпіонаті вона йшла своїм шляхом, не намагаючись маневрувати між майбутніми суперниками, а виконуючи свою задачу. Коли Венесуела несподівано вибила Іспанію в 1/8 фіналу, українці отримали шанс потрапити до півфіналу і вміло ним скористалися. Це нагадує життєві ситуації: іноді у тебе є лише один шанс, і лише тобі вирішувати, скористатися ним чи ні.

Тепер звернемося до більш широких аспектів. Вихід збірної України до півфіналу став важливим моментом не лише для команди, а й для всього українського футзалу, який отримав шанс подолати невидимість. Найбільше лякає перспектива, що після чемпіонату світу можуть зробити висновок, що в нашому футзальному середовищі все в порядку, і просто продовжать отримувати вигоди з цього. Можна з упевненістю сказати, що півфінали Євро-2022 та ЧС-2024 стали можливими не завдяки, а, навпаки, всупереч тим умовам, в яких функціонує український футзал, а також тим чинникам, які заважають його прогресу.

Виступи української збірної в Узбекистані викликали значний медійний резонанс, і результати матчів команди потрапили до новин не тільки спортивних сайтів, які згадують про футзал лише під час великих турнірів, а й на інші, менш профільні ресурси. Якщо після 12 жовтня хоча б третина з цих джерел зберегла б інтерес до футзалу, який довів свою цінність, це було б ідеально. Дата 12 жовтня важлива, адже в цей день розпочинається новий чемпіонат України, в якому братимуть участь 12 команд, що є рідкістю останнім часом. Варто зазначити, що чемпіонат України з футзалу є унікальним явищем. Вже відбулося понад тридцять сезонів, але жодна команда не залишала вищу або екстралігу за спортивними показниками. Всі випадки виходу команд з цих дивізіонів були пов'язані виключно з фінансовими труднощами, тобто, команди просто припиняли існування.

Дуже потужно футзальний чемпіонат світу представлений на Суспільному Спорт, але чи є надія, що на цьому телеканалі буде присутнім чемпіонат України? Практично, ні. За більш ніж 30 років незалежності України в нашій країні був збудований лише один (!!!) спортивний комплекс, з якого телевізійникам не соромно показувати футзал, це Палац спорту "Локомотив" в Харкові. Всі інші арени, на яких проводяться матчі чемпіонату України, це радянська спадщина. Десь більш менш якісна, а десь просто жахлива, і не на периферії, а навіть в Києві, достатньо поглянути на той майданчик, на якому грає дворазовий чемпіон України столичний ХІТ.

Ворожа агресія призвела до руйнування Палаців спорту в Сєверодонецьку та Харкові, а також спорткомплексу "Каразинський" у Харкові. Проте, після завершення війни ці об'єкти, безумовно, будуть відновлені, і футзал зобов'язаний повернутися на ці майданчики. Що робити з тими спорткомплексами, будівництво яких тимчасово призупинено через війну? Такі проекти є, наприклад, у Рівному та Хмельницькому.

Український футзал досяг визначного успіху, потрапивши до четвірки найкращих команд світу, незважаючи на складні та обмежені умови, в яких він функціонує. Однак, якщо після чемпіонату світу ця дисципліна скористується своєю можливістю, участь збірної України у півфіналах європейських та світових турнірів не буде сприйматися як щасливий випадок чи диво, як це було два роки тому на Євро або тепер на чемпіонаті світу. Півфінали стануть новою нормою, а також важливим етапом на шляху до здобуття найвищих досягнень.

Хто має відповідь на це питання? Це дві організації – Українська Асоціація футболу, що щорічно отримує значні фінансові вливання від УЄФА для розвитку футзалу, та Асоціація футзалу України. Наразі, на жаль, остання більше зосереджена на зборі коштів з клубів, ніж на тому, як ефективно монетизувати успіхи української збірної на міжнародній арені, залучаючи інвесторів і рекламодавців. Наприклад, іспанська ліга LNFS минулого року заробила приблизно 1,4 мільйона євро від продажу прав на трансляцію своїх матчів у майже 40 країнах. Для українського футзалу це поки що залишається лише недосяжною метою. Але порівняти Іспанію після чемпіонату світу з Україною, яка ще тиждень перебуватиме в Узбекистані, також є важливим моментом.