Ярослав Попович зазначив: "Широкомасштабний конфлікт сприяв прогресу українського велоспорту".

На 2024 рік Україна не має жодного представника в Світовому турі — найпрестижнішому сегменті міжнародного шосейного велоспорту. Єдиним, хто продовжує відстоювати честь нашої країни на такому високому рівні, є відомий Ярослав Попович, який нині виконує обов'язки спортивного директора однієї з провідних команд світу, Lidl Trek.

В унікальному інтерв'ю для "Чемпіона" призер загального заліку Джиро д'Італія-2003 та найкращий молодий гонщик Тур де Франс-2005 поділився своїм баченням ролі спортивного директора, розкрив плани команди Lidl Trek на наступний сезон, а також висловив свою думку щодо ситуації в українському велоспорті.

Які справи у спортивного директора команди Світового туру на даний момент? Чи насолоджується він відпусткою, чи вже активно готується до наступного сезону?

Зараз у мене відпустка, і я насолоджуюсь часом з дітьми. Що стосується роботи, то ми спільно з іншими директорами працюємо в онлайн-форматі, розробляючи стратегію на наступний рік. Обговорюємо різні змагання, в яких хотіли б взяти участь, а також ті, від яких плануємо відмовитися, і обираємо гонщиків, яких хотіли б бачити на цих заходах.

Можна вважати, що ми створюємо попередній план розкладу на сезон, щоб потім, під час нашої особистої зустрічі, уточнити остаточні склади для змагань. Передсезонні тренування відбудуться з 8 по 20 грудня.

Ви почали свою кар'єру в ролі спортивного директора майже одразу після завершення кар'єри гонщика (у 2016 році - ред.). Як вам вдалося адаптуватися до нових обов'язків та керувати людьми, які ще зовсім недавно були вашими товаришами по команді?

Це було нескладно, адже у мене не було можливості розмірковувати про завершення спортивної кар'єри. Перші кілька місяців я навіть не займався управлінням. Цей час я присвятив адаптації: спостерігав за роботою команди, як діють інші спортивні директори, вивчав нюанси нової для мене діяльності. Керувати гонщиками, з якими не так давно ділив одне приміщення, було доволі захопливо.

- Які Ваші улюблені гонки як спортивного директора?

Париж, Рубе, Страде Б'янке... Ці маршрути залишаються такими ж улюбленими, як і в часи моєї кар'єри гонщика. Смаки залишилися незмінними.

Яким чином ви можете охарактеризувати сезон 2024 для вашої команди, Lidl Trek?

Наш сезон виявився вражаючим. Джонатан Мілан продемонстрував чудову форму, здобувши багато перемог у гонках. Загалом, команда показала відмінні результати. Якщо раніше ми займали позиції з 9 по 13 у світовому рейтингу UCI, будучи стабільними середняками, то цього року ми активно боролися за третю сходинку і в підсумку зайняли четверте місце. Це був потужний прогрес для нас.

Нам бракує спортсмена, здатного боротися за призові позиції в загальному заліку багатоденних змагань. Для цього необхідне везіння, але наразі у нас немає таких гонщиків.

Чи маєте ви на увазі Маттіаса Ск'єлмоса для цієї посади, адже він завершив Вуельту в топ-5?

Він молодий та перспективний, демонструючи вражаючий прогрес останнім часом, хоч боротьба за місця в топ-3 поки що виявляється для нього надто складною. Проте на тижневих багатоденних змаганнях він вже показує відмінні результати, а його виступ на Вуельті був просто чудовим. Ми маємо великі надії на його подальші успіхи.

Які наміри щодо нього на прийдешній сезон? Чи має він намір взяти участь у Джиро д'Італія або Тур де Франс?

Він вже брав участь у Джиро та Вуельті, а наступного року планує взяти участь у Турі.

Компанія Lidl, яка є міжнародною мережею супермаркетів з Німеччини, приєдналася до Вашої команди як новий спонсор півтора роки тому. Яким чином це вплинуло на стратегію команди, вибір пріоритетних гонок та формування складу?

Щодо комплектації, ситуація залишилася без змін, оскільки наш склад уже був сформований. Проте фінансування стало більшим, і було підписано контракт терміном на 5 років. Наразі наш менеджер займається питанням його продовження ще на 5 років.

А планка очікувань піднялася дуже високо. Чим більше тобі дають грошей - тим кращого результату вимагають. Рівень має підніматися, найближчими роками у нас буде багато чого змінюватися в команді.

Ця компанія з Німеччини прагне мати повний контроль над усім. Коли зарплата висока, то й вимоги зростають. Наразі наш менеджер займається пошуком кваліфікованого генерального менеджера, але це виявляється складним завданням, оскільки таких професіоналів не так багато, і їхня вартість значна. Тому наразі ми працюємо з нашими наявними гонщиками – Мадсом Педерсеном і Міланом. Розглядаємо можливість виставити їх обох на змагання, адже це два сильних лідера, і це рішення потребує ретельного аналізу.

- Педерсен нещодавно у себе в Instagram заявив, що його ціль на наступний сезон - Париж - Рубе. Наскільки важко йому буде боротися з такими монстрами, як Матьє Ван дер Пул чи Воут Ван Арт?

- Педерсен - дуже сильний гонщик. Він завжди на рівні, бореться за призові місця (на Париж - Рубе-2024 данець фінішував третім, - прим.). Тому змагатися з ними буде не настільки важко. Проте Париж - Рубе - дуже специфічна гонка, там дуже велика роль фактору везіння. Один прокол чи поломка можу змінити все. Цей день має бути для тебе максимально фартовим, в тому числі й у плані здоров'я. Все має бути на 100%, навіть звичайний нежить - це вже погано.

- У 2021 році Париж - Рубе вперше за 19 років було дощовим. Вболівальники дуже чекали на це, а наскільки гонщикам та директорам було важко працювати в таких умовах?

- Для нас у автомобілі це теж дуже важке змагання, бо ти не можеш розслабитися навіть на 5 секунд, завжди треба буде зосередженим, щоб не розбити авто на бруківці. Для нас цей один день йде за сім звичайних. А для глядачів це, звісно, дуже видовищно.

Джонатан Мілан цього року вразив усіх своєю майстерністю у спринті, однак також продемонстрував чудові результати на фламандських одноденних гонках, що проходять по бруківці. Чи планує він продовжувати розвивати свої вміння в цій сфері?

- Чому б і ні? Всі ці фламандські одноденки завжди подобаються гонщикам, особливо таким потужним. Однозначно від буде пробувати себе там.

Чи маєте намір виставити його на Париж - Рубе разом з Педерсеном?

На даний момент так і є. Для таких важливих змагань у нас традиційно великий розширений список з 12 гонщиків. З плином часу деякі з них можуть вибувати, але наразі це наш план. На гонці, як-от Париж - Рубе, завжди доцільно мати двох потенційних претендентів на призові місця, а не одного.

Цього року у вашій команді проявив себе молодий талант на ім’я Тібо Ніс. Як ви вважаєте, чи стане він панчером? А можливо, він продовжить вдосконалювати свої спринтерські здібності?

Він стане більше панчером. Наша мета - зменшити його участь у велокросі та збільшити в шосейних змаганнях. Наразі його контракт включає також велокрос.

У сучасному велоспорті спостерігається явна тенденція до успішного переходу спортсменів з велокросу на шосейні дистанції. Які чинники, на вашу думку, сприяють цьому явищу?

- Раніше на шосе переходили в основному з треку, але тепер велоспорт став більш різноманітним. Зараз гонщики постійно чимось займаються. Раніше змагання розпочиналися наприкінці січня, в лютому, а зараз сезон триває цілий рік. Тому гонщики, навіть відпочиваючи, беруть участь у змаганнях.

- Перед початком сезону-2024 до Вашої команди приєднався переможець Джиро д'Італія-2020, Тао Геогеган Харт. Проте він перейшов до Вас після важкої травми, перелому стегна, і сезон вийшов невдалим. Як справи з його поверненням до оптимальної форми?

У світі велоспорту трапляються різні ситуації – ти можеш підписати угоду з гонщиком, а він раптом травмується. Не завжди можливо передбачити, яким буде розвиток подій. Чим раніше ти уклав контракт з велосипедистом, тим більша ймовірність, що він може отримати травму ще до того, як приєднається до твоєї команди.

Відновлення після такої травми є величезним викликом, як з психоемоційного, так і з фізичного боку. Цей сезон виявився для нього надзвичайно складним. Він пережив численні падіння, і в таких ситуаціях в людини спрацьовує інстинкт самозбереження. На жаль, цей сезон не приніс йому успіху, адже були ще кілька падінь, які лише погіршили його стан.

У 2023 році ваша команда припинила співпрацю з Антоніо Тібері внаслідок гучного інциденту, пов'язаного із застреленою кішкою високопосадовця з Сан-Марино. Чи стало це рішення ініціативою керівництва команди, чи його нав'язали спонсори?

- Спонсорів. У нас американські спонсори, для них це дуже важливе питання, вони дуже прискіпливі до цього, і саме вони ініціювали розірвання контракту.

- В часи Вашої кар'єри український велоспорт був на підйомі: на найвищому рівні виступали Ви, Сергій Гончар, Юрій Кривцов, Андрій Гривко та інші. Наразі в України немає жодного представника у Світовому турі. З чим пов'язаний такий спад у вітчизняному велоспорті?

Це складне питання. На мою думку, розвиток велоспорту в Україні отримав новий імпульс з початком повномасштабної війни. Багато атлетів виїхали за кордон, де у них відкривається більше можливостей для тренувань та участі у змаганнях. Вважаю, що за 3-5 років ми зможемо оцінити наслідки цього масового від'їзду спортсменів.

Актуальні виклики стосуються менталітету наших атлетів, які не прагнуть виїжджати за межі країни. Для досягнення прогресу необхідно відправлятися до Європи, брати участь у змаганнях та потрапляти в поле зору професійних команд.

Декілька років тому Марк Падун демонстрував вражаючі досягнення, проте цього сезону він провів лише 8 днів на трасі, з яких у чотирьох випадках не зміг завершити гонку. Що ж сталося з ним?

Щодо Падуна, я не маю жодної інформації. Він ніби пропав, і всі його намагаються знайти. Ніхто не в курсі, що саме відбувається, тому не можу нічого повідомити.

Я зустрів його на автогонках, коли він ще брав участь у Світовому турі. Ми обмінялися лише простими фразами, типу "Привіт - Бувай", і не мали можливості поспілкуватися ближче. Але тепер мене дивує, що він раптом зник. Чув, що його намагаються знайти в команді, і ніхто не має уявлення, де він може бути. Ситуація виглядає досить загадково.

А як щодо Андрія Пономаря? Він також входив до складу команди Світового туру Arkea Samsic, але, на жаль, вибув з елітного рівня...

Для того, щоб залишатися в рамках Світового туру, необхідно демонструвати високі результати. Якщо ти вибуваєш з цього туру, це свідчить про щось важливе. Ймовірно, твоїм виступом не задоволені, адже на такому рівні конкуренція дуже серйозна, і тут ніхто не грає в ігри.

Існує думка, що Пономаря почали використовувати занадто рано: у 18-річному віці він успішно завершив Джиро д'Італія, виступаючи за команду Androni Giocattoli. Як Ви вважаєте, чи може це бути проблемою?

Цілком можливо. Я не маю інформації про його тренування чи підготовку. У нашій команді ми приділяємо цьому питанням велику увагу; у нас є лікарі та тренери, які контролюють процес. Ми обережно підходимо до роботи з молодими спортсменами, не перевантажуємо їх. Не можу коментувати, як це було у його випадку та хто його курував. Однак у невеликих командах за такими аспектами часто не слідкують, для них найважливіше — результати, голи та час.

У команді Проконтинентального рівня Corratec - Vini Fantini виступає ще один представник України, Кирило Царенко, для якого цей сезон став дебютом на професійному рівні. Які у вас враження про його виступи?

Я чув чимало позитивних відгуків про цю людину – кажуть, що він не тільки сильний атлет, але й чудова особистість. Він уже демонструє непогані результати у своїх виступах, тож сподіваємося, що й надалі зможе підтримувати такий високий рівень.

- Як Вам загалом сезон 2024 року в світовому велоспорті, домінування Тадея Погачара? Чи зможе він затриматися на такому рівні?

- Він просто звір, з ним нецікаво їздити і змагатися, боротьба йде лише за друге місце. Ще кілька років тому вся боротьба розгорталася на останніх 15-20 км дистанції, а він робить спорт не дуже цікавим, ідучи в ранні атаки за 80 км до фінішу і не підпускаючи суперників.

- І наостанок - запитання ностальгічного характеру. Минулого тижня відбулася презентація маршруту Тур де Франс-2025, і 15-й етап фінішуватиме у Каркассоні. Це особливе для Вас місце, тут Ви здобули свою перемогу на етапі Тур де Франс у 2006 році. Які у вас залишились спогади про ту перемогу і про той день?

Цей день, напевно, став найскладнішим у моїй кар'єрі спортсмена. Я почувався вкрай виснаженим, адже протягом кількох днів ми невпинно вели пелотон за собою, і це давалося взнаки. На початку етапу я ледь не опинився в хвості в горах. Але я, як справжній дизель, поступово розігнався і, сівши за спину Алессандро Баллана, зміг вирватися в відрив. Я щиро сподівався, що нас наздоженуть, оскільки відчував себе вкрай погано. Проте в підсумку я зумів виграти етап. Це справжня школа життя, яка навчає нас ніколи не здаватися.