Провал Падуна та успішний старт Царенка: підсумки велосезону-2024 для українських велосипедистів.

Найславетніші сторінки українського шосейного велоспорту вже давно залишились у минулому, на початку 2000-х, проте у 2024 році ми, здається, досягли дна. З моменту створення у 2005 році елітного дивізіону, Про туру (який з часом трансформувався у сучасний Світовий тур), Україна незмінно мала щонайменше одного представника у вищій лізі. У поточному році вперше в історії в елітному дивізіоні не залишилося жодного гонщика з України.

У Проконтинентальному турі, який є другою за рівнем лігою, нашу країну представляли всього троє спортсменів: Марк Падун, Андрій Пономар і Кирило Царенко. Всі вони виступали в рамках однієї команди - Corratec Vini Fantini. Серед їхніх товаришів по команді є кілька помітних італійських гонщиків з відомими іменами, такими як Нікколо Боніфаціо, Валеріо Конті, Якуб Маречко та Крістіан Збаральї. Проте, слід зазначити, що всі ці атлети вже перетнули 30-річний поріг і переживають не найуспішніший етап у своїй кар'єрі. Цей склад команди дозволив їм отримати вайлдкард для участі у багатьох престижних гонках в Італії, зокрема, у Мілан - Санремо та Тіррено - Адріатико, але не для найголовнішої - Джиро д'Італія.

Яким чином 2024 рік вплинув на провідних представників сучасного українського велоспорту? Які можливості відкриваються перед ними в майбутньому? Розглянемо деталі.

Протягом шести гоночних днів Марк Падун зазнав двох сходів з дистанції та ще одного випадку, коли не вклався у часовий ліміт, а найкращим результатом стало 161-ше місце. Підсумки 2024 року виглядають вкрай невтішно – це справжній кошмар.

У 2017 році Падун з'явився у дорослому велоспорті як один із головних талантів своєї вікової категорії, та зразу підписав контракт з далеко не найгіршою командою Світового туру - Bahrain Merida. Марк потрапляв до топ-5 на молодіжній Джиро д'Італія, на рівних боровся з такими зірками як Джей Хіндлі, Павєл Сіваков чи Орельєн Паре-Пентр, обігрував (наприклад, на Гран-Прі Каподарко чи груповій гонці чемпіонату світу U-23) самого Тадея Погачара - здавалося, Україна отримає нову зірку світового велоспорту. Проте зараз, у 2024 році, очевидно, що всіх цих величезних сподівань Падун не виправдав і, скоріше за все, вже ніколи і не виправдає.

У перші роки своєї кар'єри в команді Bahrain Victorious Падун досягнув кількох помітних, хоча й нечастих успіхів: він здобув перемогу на етапі Туру Альп у 2018 році та потрапив до трійки найкращих на етапах Джиро і Вуельти. Однак справжній прорив для спортсмена з Донецька стався лише у 2021 році, коли він вражаюче виграв два останні етапи престижного багатоденного змагання Критеріум Дофіне, демонструючи показники потужності, які конкурують з найкращими велогонщиками світу. У серпні того ж року українець зайняв третє місце у загальному заліку Туру Бургоса.

Однак ці досягнення не мали стабільного та регулярного розвитку. Кожного сезону українському атлету вдавалося демонструвати свій великий талант лише кілька разів на рік. Сам Падун визнавав, що це пов'язано з його проблемами з надмірною вагою.

В кінці 2021 року Марк залишив команду Bahrain і приєднався до іншого колективу Світового туру — EF Education, одного з аутсайдерів елітного дивізіону. Генеральний менеджер американського проєкту, Джонатан Вотерс, щедро роздавав компліменти Падуну, стверджуючи, що він є величезним талантом і що знає, як максимально реалізувати його потенціал. Проте на практиці ці обіцянки так і не були втілені у життя. Протягом двох років у EF Education українець лише зрідка демонстрував свої здібності.

Власне, це сталося всього один раз: на іспанській багатоденній гонці Гран Каміньо, де наш спортсмен несподівано здобув перемогу в індивідуальній гонці, яка традиційно вважалася його слабким місцем, та зайняв третє місце в загальному заліку. Можливо, що ці досягнення були результатом не стільки систематичних тренувань, скільки емоційного підйому та надзвичайної мотивації: Гран Каміньо проходив наприкінці лютого 2022 року, в перші дні після початку повномасштабного вторгнення Росії.

Деградація Падуна завершилась закономірно - втратою місця у Світовому турі. Проте 2024 рік у складі нової команди, Corratec Vini Fantini, лише прискорив регрес талановитого українця. Лише 6 абсолютно провальних днів і повна відсутність розуміння причин такого краху.

Нещодавно Ярослав Попович, спортивний директор команди Lidl Trek, у спілкуванні з "Чемпіоном" поділився інформацією про те, що Падун, за чутками, зовсім зник з поля зору. Представники його команди вже кілька місяців намагаються його знайти. З огляду на те, що востаннє Марк з'являвся на велогонці 26 червня під час першого етапу Туру Словенії, це виглядає досить правдоподібно.

Чи можна вважати це завершенням кар'єри Падуна? Імовірно, так. Важко уявити, що якась поважна команда захоче співпрацювати з Марком після його недолугих вчинків та вражаючих проявів непрофесійності.

У минулому році Україну на Світовому турі представляли не лише Падун, але й Андрій Пономар. Цей 22-річний спортсмен з Чернігова залишив команду Arkea Samsic не в кінці сезону, а саме під час його перебігу, що є досить рідкісним явищем у світі велоспорту.

Подібно до Падуна, Пономар також зробив успішний перехід на дорослий рівень після значних досягнень у юніорських змаганнях. У 2019 році Андрій здобув титул чемпіона Європи серед спортсменів до 19 років, обійшовши таких конкурентів, як Хуан Аюсо, Марко Бреннер та Олав Коой. У наступному році Пономар відзначився перемогою на першому етапі та в загальному заліку швейцарської багатоденки Гран-прі Рюбліланд.

З таким вражаючим досвідом на юніорському рівні Андрій став бажаним об'єктом на трансферному ринку, і зробив, здавалося б, слушний вибір: він приєднався до італійської Проконтинентальної команди Androni Giocattoli Sidermec. Проєкт Джанні Савіо вже давно здобув репутацію однієї з провідних кузень талантів у світі велоспорту, а одним із нещодавніх яскравих вихованців цієї команди став знаменитий Еган Берналь.

За два роки в Androni Giocattoli Sidermec Пономар гучних перемог не здобув, проте двічі взяв участь у Джиро д'Італія. При чому, в 2021 році, вийшовши на старт "Корса роза" у віці 18 років і 246 днів, став наймолодшим учасником італійського Гран туру за останній 91 рік. На дебютній Джиро Пономар двічі брав участь у відривах дня, заїхавши у топ-20 на 18 етапі, а також показавши 28-й результат на вершині легендарного підйому Дзонколан.

Хоча Андрій не здобув жодних перемог, його потенціал був очевидний. У 20 років він отримав запрошення до французької команди Arkea Samsic, яка хоча й була однією з найменш відомих у Світовому турі, все ж належала до елітного рівня. На жаль, перебування Пономарева в цій команді тривало лише 8 місяців, і в серпні він вирішив перейти до Corratec Vini Fantini.

Відновити кар'єру в італійській команді Андрій поки що не зміг. У 2024 році він провів чимало часу на трасах (46 гоночних днів протягом сезону), але запам'ятався лише участю в етапах одноденних гонок Гран П'ємонте та Трофео Маттеотті, а також другим місцем на менш престижному Трофео чітта ді Брешія в липні.

Що стало причиною такої очевидної стагнації кар'єри Пономаря? Це питання не з простих. Дехто вважає, що він занадто рано досяг високого рівня, а в команді Androni Giocattoli Sidermec його надмірно навантажували: 99 гоночних днів, зокрема дві повні Джиро — це, безсумнівно, було занадто для 20-річного спортсмена. Хоча Андрій ще молодий (йому лише 22 роки), ніхто не планує ставити на ньому хрест. Проте в останні кілька років його кар'єра не рухається в тому напрямку, якого ми всі сподівалися.

В серпні 2023 року в складі Corratec Vini Fantini з'явився не лише Пономар, а й ще один український гонщик - Кирило Царенко. Проте, якщо для Андрія це був даунгрейд після команди Світового туру, то для Кирила - крок вперед у кар'єрі та перший контракт на дорослому рівні. На відміну від того ж Пономаря чи Падуна, Царенко з'явився у професійному велоспорті без багажу гучних успіхів на юніорському рівні, проте станом на даний момент саме уродженця Кропивницького можна назвати велогонщиком №1 в Україні.

Перший повний сезон Царенка в світі професійного велоспорту виявився досить успішним. Він взяв участь у знаковій багатоденній гонці Тіррено - Адріатико та вперше стартував на Монументах, зокрема на Мілан - Санремо. Дебют вийшов вражаючим: Кирило активно брав участь у відриві дня, демонструючи одні з найкращих якостей гонщика. Також навесні українець виступив на таких престижних гонках, як Тур Альп і Тур Романдії.

З травня Царенко та його команда більше не мали можливості брати участь у змаганнях такого високого рівня. Проте, перейшовши на змагання нижчого класу, Кирило почав демонструвати вражаючі результати: він здобув перемоги на Гран-Прі Санта Ріта, румунській Купі Макс Аусніт та у гірському заліку Туру Словаччини, а також зайняв друге місце на одному з етапів цього ж туру, п’яте на Трофео Чітта ді Брешія та восьме на Трофео Маттеотті. У 2024 році жоден інший український гонщик не може похвалитися такими досягненнями. Перший повноцінний сезон для Царенка в професійному велоспорті виявився досить успішним, і у Кирила є всі шанси на подальший розвиток.

На достатньо зрілому дорослому рівні Україна має представництво лише у вигляді тріо (або, можливо, вже дуету?) із команди Corratec Vini Fantini. Проте на юніорському рівні можна відзначити одного обнадійливого перспективного гонщика - Данііла Яковлєва, який змагається за молодіжний склад відомої бельгійської команди Lotto Dstny.

У 2023 році Яковлєв виступав за команду Cannibal - Victorious U19 Development Team, здобувши перемогу на бельгійській одноденці Меморіал Антуана Демуатьє, а також виграв етап і гірський залік на французькій багатоденці Пенн Ар Бед. Його участь у шосейних гонках поєднувалася з виступами на велотреку, де він досяг свого найбільшого успіху на сьогоднішній день, здобувши золоту медаль на юніорському чемпіонаті світу-2023 в дисципліні омніум.

Потрапивши на більш високий рівень у 2024 році у складі Lotto Dstny Development Team (для розуміння: партнером українця по команді цього року був один з головних талантів світового велоспорту, Ярно Відар), Данііл поки що не добився значних успіхів на міжнародних гонках, проте довів, що вже є одним із найкращих гонщиків України: срібло та бронза національного чемпіонату в розділці та груповій гонці відповідно. Залишається сподіватися, що у наступному році Яковлєв зможе додати і добиватися на шосе не менш гучних успіхів, ніж на треку.

Окрім вищеназваної четвірки, слід відзначити Анатолія Будяка. 29-річний українець набирає непогані очки в рейтинг UCI, проте робить це на екзотичних азійських гонках у складі малайзійської команди Terengganu Cycling Team. Також відзначимо його ровесника Віталія Гриніва, який у червні виграв розділку на чемпіонаті України, забезпечивши собі місце в складі національної збірної на чемпіонати Європи та світу. Там він у індивідуальних гонках посів 22 та 35 місця відповідно. Зазначимо, що з невідомих причин збірна України не виставила жодного гонщика на групову гонку чемпіонату світу-2024, не використавши свою квоту.