Микола Несенюк: Судаков і Шапаренко - наші вітчизняні Лемпард і Джерард. Спортивні новини Рівного та регіону -- Рівне Вечірнє.
Великі футболісти Френк Лемпард і Стівен Джерард залишили незабутній слід в історії футболу. На початку 2000-х років вони були беззаперечними лідерами своїх команд — "Челсі" та "Ліверпуля" відповідно, завоювавши безліч заслужених нагород і титулів. Проте, в національній збірній Англії їм не вдалося досягти успіху. І справа тут не в їхньому рівні майстерності. Основна проблема полягала в тому, що обидва, і Френк, і Стів, були природженими лідерами, які звикли контролювати гру. На мою думку, їм важко було грати разом. Одному з них варто було б стати основним гравцем збірної Англії.
Але в національній команді це було б неможливо — тренер, який не включив би одного з них до складу, ризикував би натрапити на справжній осуд. Відтак обидва постійно перешкоджали один одному, не підсилюючи, а навпаки, знижуючи ефективність гри команди. Подібна ситуація спостерігається й зараз у нашій збірній: Георгій Судаков, якого кілька років тому визнали лідером "Шахтаря", поки що не став справжнім лідером національної команди. Микола Шапаренко, що веде гру київського "Динамо", також не досяг цього статусу. Порівнювати їх із великими англійськими футболістами минулого не варто — це справді невдячне заняття. Інша епоха, інша країна, інша гра. Але ситуація залишається подібною: або гра збірної України формується навколо Судакова, або ж навколо Шапаренка. Коли вони виходять на поле разом, схоже на те, що, як і з англійцями, вони частіше заважають одне одному, не даючи можливості повністю реалізувати свій потенціал. Схоже, Сергій Ребров усвідомлює це не менше, ніж я, тому має взяти на себе відповідальність за свій вибір. Чому б і ні? У нас не Англія, і тренеру збірної точно не загрожує жодна небезпека, якщо він зробить несподіване рішення. Звісно, в переносному сенсі, як колись зазначив Лесь Подерв’янський.
