Феномен грузинської збірної: давайте ближче познайомимось із суперником України у Лізі націй.

Збірна Грузії у 2024 році вже тричі встигла здивувати футбольний світ. Принаймні, ту його частину, до якої відносимося ми.

Навесні, завдяки вдалому виступу в Лізі націй УЄФА (грузини починали в найпершому розіграші у 2018 році у Дивізіоні D, а в третьому сезоні з другої спроби виграли Дивізіон C) команда французького спеціаліста Віллі Саньоля скористалася додатковим шансом пробитися на Євро-2024 і вибила в плейоф Грецію.

Потім уже на полях Німеччини грузинська збірна завдяки сенсаційній перемозі над португальцями (2:0) вийшла з групи. В 1/8 фіналу сталася поразка від іспанців, але майбутнім чемпіонам Європи програли усі, з ким вони зустрічалися. Грузини - не виняток.

У вересні Грузія несподівано розпочала свій шлях у Дивізіоні B Ліги націй УЄФА з двох перемог: вони здобули вражаючу перемогу над Чехією вдома з рахунком 4:1 і з невеликою перевагою переграли Албанію 1:0 на виїзді. Тепер на їхньому шляху стоїть збірна України, яка стикається з проблемами через численні травми гравців.

Завдяки чому грузинському футболу вдалося так піднятися? Адже національна збірна Грузії ніколи не була представлена на великих турнірах. А ставлення до чемпіонату Грузії у нас довгий час було не дуже поважним. Принаймні -- до поразки Ворскли від Діли у кваліфікації Ліги Конференцій на початку сезону-2023/2024. Полтавчани, звичайно, не гранд вітчизняного футболу, але й Діла - також.

Насправді грузинський футбол завжди був багатий талантами. На початку 1990-х один за одним з'являлися яскраві футболісти, яких дуже швидко забирали до себе клуби Європи. Темурі Кецбая, Каха Цхададзе, Георгій Кінкладзе, Арчіл Арвеладзе, Муртаз Шелія, Шота Арвеладзе, Георгій Немсадзе, Міхаїл Кавелашвілі, Георгій Деметрадзе, Гоча Джамараулі, Каха Каладзе, Леван Кобіашвілі, Александр Іашвілі, Леван Цкітішвілі, Зураб Хізанішвілі...

Але на якомусь етапі цей конвеєр почав зупинятися. І знову розігнався тільки в останні роки, після дуже тривалої паузи. Грузинські футболісти знову почали цінуватися на трансферному ринку.

Воротар Георгій Мамардашвілі, за інформацією, має намір перейти з Валенсії до Ліверпуля влітку 2025 року, з трансферною вартістю близько 30 мільйонів євро. Тим часом, нападник Жорж Мікаутадзе успішно пройшов шлях від Меца до Аякса і назад, перш ніж підписати контракт з Ліоном, що обійшлося клубам у 47,5 мільйона євро. А лівий вінгер Хвіча Кварацхелія, який виступає за Наполі, в даний час оцінюється в 80 мільйонів євро.

Згадаємо також півзахисників Зуріко Давіташвілі (Сент-Етьєн), Георгія Чакветадзе (Вотфорд), Габріеля Сігуа (Базель), вихованця київського Динамо Георгія Цітаішвілі (Гранада), захисників Сабу Сазонова та Сабу Гоглічідзе (обидва - Емполі).

І найважливіше - всі вони молоді чоловіки: Чакветадзе має 25 років, Мамардашвілі - 24, Мікаутадзе, Цітаішвілі та Кварацхелія - по 23, Давіташвілі - 23, Сазонову - 22, Гоглічідзе - 20, а Сігуа всього 19 років.

Звідки це все?

Причина - в інвестиціях в грузинський футбол та їх використанні. Адже отримати гроші - одна історія, а правильно розпорядитися - інша. І тут справа навіть не в корупції: не розкрадаючи бюджет, його можна просто не на то витрачати. А у грузинів, як ми бачимо, вийшло непогано.

Згідно з інформацією, за дев'ять років, починаючи з 2015 року, грузинський футбол зміг залучити приблизно 260 мільйонів доларів США завдяки Фонду розвитку національного футболу, який об'єднав зусилля держави та приватного сектору. Ці фінансові кошти використовувалися для надання додаткової підтримки футбольним клубам та покращення інфраструктури спорту.

Важко визначити, чи були враховані суми, які грузинська федерація отримувала від УЄФА в межах програми HatTrick, без можливості ознайомитися з бухгалтерськими записами.

Для кращого усвідомлення обсягів цього фінансування варто зазначити, що в травні 2022 року було анонсовано, що кожна національна асоціація матиме можливість отримати до 17 мільйонів євро протягом наступного циклу (2024-2028). Це становить приріст у 21% порівняно з попереднім періодом (2020-2024).

Протягом двох десятиліть (2004-2024) УЄФА інвестував близько 2,6 мільярда євро в програму HatTrick, що сприяло створенню та модернізації 35 національних стадіонів, 34 навчальних центрів для спортсменів, а також фінансуванню тисяч спортивних майданчиків по всій Європі.

Завдяки спеціальному фінансуванню Грузія відкрила нову національну футбольну академію, а також успішно реалізувала низку інших інфраструктурних проєктів, таких як капітальний ремонт стадіонів та зведення тренувальних центрів по всій країні. Це створило основу для збільшення кількості футболістів та підвищення якості їх підготовки.

Покращення футбольної інфраструктури в Грузії проходило під наглядом УЄФА. У 2017 році країна стала місцем проведення фінальної стадії Чемпіонату Європи U-19, який відбувався на трьох стадіонах у Тбілісі та одному в Горі. У 2023 році Грузія, разом із Румунією, організувала Чемпіонат Європи U-21, де були представлені чотири стадіони: два у Тбілісі, а також у Батумі та Кутаїсі.

Два з цих стадіонів мають чотири зірки УЄФА: модернізований "Борис Пайчадзе" у Тбілісі, де Євген Коноплянка забив гол Барселоні, граючи за Севілью в матчі за Суперкубок УЄФА у 2015 році, та новозбудована "Аджарабет Арена" у Батумі, відкриття якої відбулося в 2020 році. Фінал, в якому збірна Англії здобула перемогу над Іспанією з рахунком 1:0, проходив саме в Батумі і зібрав 18 тисяч глядачів, незважаючи на відсутність місцевих команд на полі.

На тому турнірі команда Романа Сванадзе, до речі, здобула перемогу над Португалією з рахунком 2:0, а також зіграла внічию з Бельгією (2:2) та Нідерландами (1:1). Проте в чвертьфіналі вони зазнали поразки від Ізраїлю у серії пенальті. У складі команди виступали нинішні гравці національної збірної, серед яких були згадані Мамардашвілі, Давіташвілі, Сігуа, Сазонов, Цітаішвілі та інші.

Офіційна статистика УЄФА підказує, що в період з 2015-го до 2021 року кількість зареєстрованих футболістів у Грузії збільшилася з 14 676 до 37 600. Можливо, в цьому посприяла інша програма УЄФА -- Grow, яка пропонує національним асоціаціям необхідні знання та досвід для реалізації проєктів розвитку футболу відповідно до стратегічних пріоритетів.

Так чи інакше, наразі в Грузії існують чотири ліги - Еровнулі Ліга (10 клубів), Еровнулі Ліга 2 (10 клубів), Ліга 3 (16 клубів), Ліга 4 (16 клубів), а під ними - Регіонулі Ліга (40 команд, розділених на три географічні зони). Дуже непогано для країни, населення якої - близько 4 млн.

Розширення мережі тренувальних центрів, спортивних майданчиків та сучасних стадіонів, а також зростання кількості талановитих футболістів призвели до того, що грузинські клуби почали успішно реалізовувати своїх гравців за досить привабливі суми. Якщо в період з 2010 по 2016 роки жоден футболіст з Грузії не отримав міжнародної оцінки вище 300 тисяч євро, то з 2017 року ситуація кардинально змінилася.

На перших порах то були поодинокі трансфери. А у сезоні 2023/2024 стався справжній прорив - дев'ять трансферів за межі Грузії від 300 тисяч і вище. Причому поряд з грузинами нормальну ціну мали й легіонери, яких знайшли скаути та розвинули тренери (Тьєррі Гейл, Усман Камара).

Улітку 2024 року чотири команди (Колхеті, Динамо Тбілісі, Діла та Торпедо Кутаісі) здійснили продаж п'яти футболістів, отримавши за них понад 300 тисяч. І це лише початок, адже попереду ще зимове трансферне вікно, тож загальна сума, вірогідно, зросте.

Можливо, наступним кроком на шляху розвитку грузинського футболу стане збереження у себе найліпших гравців для підвищення внутрішньої конкуренції та покращення результатів на міжнародній арені.

Адже наразі грузинським клубам в єврокубках немає чим похвалитися. За останні 10 років лише двічі вдалося пройти один етап кваліфікації Ліги Чемпіонів, у кваліфікації Ліги Європи - тричі по два етапи, а у кваліфікації Ліги Конференцій - двічі по два етапи.

Але то питання майбутнього. А ми очікуємо матч національних збірних, який може підтвердити закономірність злету грузинського футболу. Навіть за відсутності результату з їхнього боку.