Другий після Шевченка. Роздуми про Андрія Ярмоленка.
Цей текст уперше було опубліковано 9 вересня 2021 року.
23 жовтня на світ з'явився видатний український футболіст Андрій Ярмоленко, який протягом багатьох років був ключовою фігурою як у київському Динамо, так і в національній збірній України.
Ти для мене особливий футболіст, адже грав у трьох командах, за які я завжди вболівав або вболіваю досі - Динамо, Дортмунд та збірна України. У кожному з цих колективів ти займав, або й досі займаєш, важливу лідерську роль. А 102 матчі, проведені за національну команду, є справжнім свідченням твоєї значущості.
Звичайно, у 2009 році, коли Газзаєв ставив тебе на позицію захисника, було важко зрозуміти сенс цього рішення. Проте згодом ти усвідомив його значення і навіть висловив свою вдячність. Ти завжди мріяв стати центрфорвардом і, напевно, уявляв себе на тому ж рівні, що й інший Андрій. Він також грав на позиції центрального нападника і розпочинав свою кар'єру в Динамо.
Згодом, червневого вечора 2012-го, ти подасиш на нього м'яч, після чого твій тезка заб'є у ворота шведів. У ті самі "бессарабські" ворота, які й ти вражав та ще вразиш не раз. Вацко тоді, напевне, вперше так голосно заверещав. Потім ти станеш другим після Шеви за своїм значенням для збірної з початку її існування. Першим було стати неможливо.
Однак ти все ж здобув визнання від Шевченка. Зверни увагу на його слова про тебе після Євро-2020, де ви вже виступали не як партнери на полі, а в ролі тренера та гравця:
"На чемпіонаті Європи безсумнівно виділявся Андрій Ярмоленко. Хоча він не мав ігрового часу, його приїзд відразу ж привернув увагу - вже з перших днів було помітно, як в його очах сяє натхнення."
Цілком пристойно, якщо зважити на те, що ти родом з 130-го кілометра. Здається, так тебе колись називали, чи не так? Це прізвисько з'явилося ще в ті часи, коли ти тільки починав свою кар'єру в Києві. Із різними іменами до тебе зверталися: "Дерево", "Бігун"... Пам'ятаю, ти навіть одного разу, переповнений емоціями, заявив, що не вважаєш себе футболістом. Проте згодом ти сам спростував це, продемонструвавши свою майстерність і ставлення до справи.
З моменту першого матчу в 2008 році, коли Ворскла здобула перемогу завдяки твоєму голу, до того пам'ятного моменту в 2012-му, коли я не зміг реалізувати вихід віч-на-віч з воротарем Порту і в думках створював образи з матюків, щоб передати свої почуття від твоєї гри. Від періоду занепаду під керівництвом Блохіна до епохи розквіту за Реброва — ти завжди залишався вірним клубу. Вибач, якщо це звучить пафосно.
Пам'ятаєш той неприємний удар Степаненку? Тоді всі осудили твої дії, а Тарас гучно оголосив про завершення вашої дружби. Усі переживали за атмосферу в команді перед Євро-2016. А я просто шкодував, що в тому матчі проти Шахтаря ти не вдарив ще й Кучеру з Ракіцьким.
А Динамо ти покинув лише тоді, коли далі вже не було куди затягувати. Ти досі останній футболіст цього клубу, який був здатен робити різницю на високому рівні. Так, ти лише в 2017-му перейшов із демоверсії футболу на його справжній варіант. Зробив це занадто пізно. Дякувати Ігорю Михайловичу.
27 років — це не той момент, коли можна розпочати навчання з нуля. Рефлекси, реакція та швидкість вже укорінилися на певному рівні, і піднятися вище стає все важче. Проте твоя техніка та автоматизовані удари лівою після маневрів з флангу дійсно вражаючі, тому фанати в Дортмунді дуже швидко почали тебе підтримувати.
Пригадай той вражаючий гол у ворота Тоттенгема на Вемблі. Яка ж це була краса! Усе це досі чітко стоїть у пам'яті. Тренер Петер Бош тоді відзначив твої заслуги, а команда розпочала сезон досить вдало. Проте через труднощі з фізичною підготовкою ти не міг відігравати повні матчі - часто тебе замінювали в середині другого тайму.
Так сталося і в тому злощасному дербі з Шальке, де грав Коноплянка. Згадаєш ті 4:0 до 25-ї хвилини? Здавалося, все вирішено, але в таких іграх ніколи не можна бути впевненим. А в результаті – 4:4...
Незабаром тренера звільнять, і його місце займе інший спеціаліст – також Петер. Проте, з ним у тебе не складуться добрі стосунки. Під час одного з інтерв'ю ти згадаєш, що Штьоґер використовував тебе на тренуваннях на позиції лівого півзахисника. В тому ж інтерв'ю ти зауважиш, що так і не зміг адаптуватися у Дортмунді. А про свій трансфер до Вест Гема ти дізнаєшся від представника цього клубу. Чесно кажучи, таке не робиться.
Згадай, як у 2015 році Моурінью заявив, що ти йому не потрібен. Три роки по тому ти довів йому зворотне, відзначившись голом у ворота його Манчестер Юнайтед. Після цього матчу Жозе висловив свою повагу до твоєї лівої ноги. Ось так.
Життя у Лондоні - мабуть, не зовсім те саме, що у Києві та Дортмунді. Там, напевне, краще. І в команді ти швидко став своїм. Навіть пояснював тренеру Пеллеґріні політичну ситуацію в нашій державі.
Проте стосунки з наступним, який насправді був і попереднім, наставником Моєсом, здаються не такими дружніми. Хоча Девід часто підкреслює твою вражаючу відданість роботі та професіоналізм. Звісно, було б добре, якби він частіше давав тобі можливість проявити себе на полі... Але, зрештою, все визначає результат — він є найважливішим у футболі.
Ти наразі рідше виходиш на поле за Вест Гем, але в збірній залишаєшся справжнім лідером. Пам'ятай про свої 102 матчі. Безумовно, їх стане ще більше. Дехто з цих поєдинків може пройти в Катарі через рік.
Важко передбачити, чи це дійсно відбудеться. Але одне мені відомо: якщо це станеться, ти знову опинишся на чолі. Протягом усієї епохи після Шеви ти завжди був лідером у кожній команді, де грав. Принаймні, певний період часу.
